Новини

Новий закон про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю

Новий закон про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю

06.02.2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Після підписання його Президентом України, Закон набере чинності 17.06.2018 року.

Уляна Кіт

юрист Косило та Партнери (Львів)

 

Правовий статус, порядок створення, діяльності та припинення, права та обов’язки учасників товариства з обмеженою та товариства з додатковою відповідальністюрегулюється ЗУ «Про господарські товариства», Цивільним та Господарським кодексами 2003 року. Проте, 06.02.2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Після підписання його Президентом України, Закон набере чинності 17.06.2018 року.

Які зміни запроваджує Закон?

-      Змінено підхід до статуту товариства.За новим законом, статут не повинен містити інформації про розмір статутного капіталу, розмір часток та склад учасників товариства та їх персональні дані. Ця інформація відображується виключно в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань. Відомостями, які обов’язково повинні зазначатись в статуті є лише: 1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; 2) органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень; 3) порядок вступу до товариства та виходу з нього. 

-      Право виходу учасника з товариства, залежить від розміру частки в статутному капіталі.

Учасники товариства, які володіють часткою товариства меншою за 50% статутного капіталу, можуть вийти з товариства в будь-який момент без згоди інших учасників, просто подавши до державного реєстратора заяву про вихід з товариства, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. Не потрібно вносити змін до статуту. Державний реєстратор разом з реєстрацією виходу, вносить запис про зменшення розміру статутного капіталу на розмір відповідної частки у статутному капіталі. У день такої реєстрації реєстратор надсилає товариству та іншим учасникам виписку за результатами реєстрації виходу. Таке положення спрощує вихід з товариства і унеможливлює перешкоджання в реалізації цього права іншими учасниками.

Учасники товариства, частка яких в статутному капіталі перевищує 50% можуть вийти з товариства лише за згодою інших учасників. Закон встановлює строк на прийняття такого рішення – один місяць з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом. Такий учасник може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою. Для виходу з товариства, подається до державного реєстратора заява і згода інших учасників, справжність підписів на яких засвідчується нотаріально.

Таке нововведення означає, що вихід з товариства мажоритарного учасника, може бути заблокований, якщо хоча б один інший учасник, незалежно від його частки в статутному капіталі не надасть згоди на такий вихід. Аналіз закону вказує на імперативний характер цього положення, метою якого є захист бізнесу й інтересів кредиторів. В статуті товариства не можна змінити цього положення. Можна визначити лише інший порядок виплати учаснику вартості його частки. Нововведенням також є необхідність виплати учасникам, які виходять з товариства не балансової, а ринкової вартості їхньої частки.

Через імперативний характер такої норми, учасник товариства, який володіє більшістю часток, не зможе через суд отримати згоду інших учасників на вихід з товариства. Рішенням такої ситуації може бути продаж частки в товаристві.

-      Обмеження можливості виключення міноритарного учасника.

До набуття чинності цим законом допускалося виключення учасників з товариства з підстав: систематичного невиконання учасником обов’язків; систематичного виконання учасником обов’язків неналежним чином; чи перешкоджання діями учасника досягненню цілей товариства. Рішення про виключення такого учасника приймалося більшістю голосів. Новий ж закон встановлює лише  дві підстави для виключення учасника: 1) не внесення вкладу для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку; 2) смерть фізичної особи-учасника / припинення юридичної особи-учасника, якщо такому учаснику належить менше 50% у статутному капіталі товариства, у разі незвернення до товариства спадкоємців/правонаступників протягом встановленого строку.

-      Перехід прав учасника до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

На відміну від норм попереднього закону, коли спадкоємець міг стати учасником товариства лише за згодою інших учасників, новий закон стає на сторону спадкоємця частки в товаристві і дає йому право стати учасником товариства за власним бажанням. Разом з тим, цей закон захищає інтереси учасників товариства у разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, у випадку ігнорування його спадкоємцями права на спадщину в товаристві. Закон передбачив, можливість товариства виключити такого учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов’язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.

-      Зменшення строку для повного внесення вкладу учасником товариства з одного року до шести місяців з дати державної реєстрації товариства. Зважаючи на те, що не внесення вкладу учасником товариства є однією з підстав виключення такого учасника з товариства, скорочення строків є важливою зміною.

-      Змінено підхід до переважного права на викуп частки в товаристві. В законі «Про господарські товариства» була норма, що встановлювала переважне право учасників товариства на викуп частки протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом  іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками. В законі «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» відсутня можливість встановлення інших строків у статуті товариства. Існує лише один строк на прийняття рішення – 30 днів. Закон встановлює, що на 31 день з дати отримання повідомлення про продаж, така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.

Окрім цього, закон встановлює правила про значні правочини і правочини із заінтересованістю (це правочини, вартість яких перевищує 50 відсотків чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу). Такі правочини потребують попередньої згоди загальних зборів учасників.

Передбачено можливість скликання загальних зборів учасників з ініціативи виконавчого органу товариства, на вимогу наглядової ради та на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу. Наглядова рада може контролювати та регулювати діяльність виконавчого органу товариства,  діяти в межах компетенції, визначеної статутом товариства, а також виконувати повноваження загальних зборів учасників товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів.

Закон детальніше регулює збільшення статутного капіталу, знімає обмеження кількості учасників, дає їм змогу укладати корпоративні договори між собою («shareholders’ agreements”), які мають конфіденційний характер.

Цей закон створює більш гнучкі можливості для бізнесу, надаючи йому важелі впливу на свої товариства. Можливість укласти корпоративний договір, створити наглядову раду, спрощений підхід до формування статутів – це все полегшує ведення бізнесу. Разом з тим, закон ускладнює можливість здійснити рейдерське захоплення товариства шляхом примусового виключення учасників і вирішує інші болючі питання, такі як успадкування часток в товаристві, або відмова від участі в товаристві спадкоємцями.

Разом з тим, законом встановлюється вимога до товариств про внесення відповідних змін до своїх статутів протягом одного року з моменту набуття чинності законом. Протягом цього періоду товариства звільняються від сплати адміністративного збору за реєстрацію таких змін.